Славутчина туристична

     Славутчина знаходиться у надзвичайно сприятливому географічному положенні для розвитку туризму, в зонах лісостепу, соснових і мішаних лісів. Географічно Славутчина розташована в південній частині Волинського плато Острозької низовини. В умовах помірно - континентального клімату з теплим літом і м'якою зимою. Каскад озер є гідрологічним заказником місцевого значення та перлиною нашого краю. Блакитне плесо озер та золоті піски зачарують відпочиваючих своєю неповторною красою. Тут відпочивають люди з усіх куточків СНГ. Гідрологічна сітка району представлена річкою Горинь, яка бере початок із джерела, що виходить на денну поверхню на північний захід від села Волиці. Загалом тече з південного-заходу на північний схід і впадає в Прип'ять. У межах плато основними породами є крейдові піски, мергелі, вапняки й крейда, що трапляються у вигляді виступів у долинах річок, що підстелені древніми кристалічними породами, переважно гранітами, і перекриті товщею третинних пісків, глин і черепашкових вапняків. Ліси в Славутському районі займають площу 29945 га. Хвойні ліси Славутчини, чудовий природний інгалятор, незчисленна кількість лісових квітів, велетенські сосни, пишні мішані ліси, мають великий лікувально-оздоровлювальний потенціал. Лікарі стверджують, що терапевтичні показання нашого клімату надзвичайно широкі та корисні. На Славутчині створено два заповідні об'єкти: пам'ятку природи місцевого значення "озеро Cв’яте” (8 га), яке знаходиться на межі з Ізяславським районом та гідрологічний заказник (30 га) озеро Теребіжі. Ця територія є унікальним природним комплексом, що створений системою озер та сосновими лісами. Озеро Св’яте овіяне легендами про дивних червоних звірів, які водилися у цих місцях та про його красунь - білі лілії, яких так багато влітку, про настояну на різному корінні червонувату воду, про напоєне лісовими пахощами повітря, про мелодію хвилі, яку можна почути у передсвітанковій тиші. Рослинний покрив тут характеризується унікальними особливостями: поширені лісова, болотна, прибережно-водна, лучна рослинність, а також цікавий комплекс фауни. Загадкова та особлива флора сприяє оселенню птахів, диких тварин та великої кількості грибів і ягід. 

 

В літній період на околиці села Стригани в районі функціонує дитячий оздоровчий табір «Голубі озера Славутчини», який підпорядкований відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації. Дитячий табір працює у три оздоровчі зміни, де оздоровлюється понад 150 дітей пільгових категорій. 

 

На території району зареєстровано 4 пам’ятки археології місцевого значення. На південній околиці села Крупець, в урочищі Вершина, є Курган, який датується ІІ тисячоліттям до нашої ери; епохи пізньої бронзи та в урочищі Бузина, села Кутки зареєстрований ранньослов’янський могильник, який датується І-ІІ століттям нашої ери: курганний могильник ХІ-ХІІІ ст. с.Хвощівка. В 2001 році в с елі Киликиїв був споруджений та відкритий Курган Козаць кої слави. Курган було споруджено на пам’ятному місці – Киликиївському полі, на якому 3,5 століття тому ховали полеглих в боях визвольної війни 1648-1654р. козаків та повстанців. На кургані встановлено хрест, встановлена гранітна глиба, меморіальна плита з граніту з написом: "Пам’ятний знак на честь полеглих в битвах за волю України у 1648 році під проводом Богдана Хмельницького”. На Славутчині, зокрема в Ганнополі та Славуті, великого поширення набув у другій половині XVIII століття хасидизм - одна з релігійних течій в іудаїзмі. Після 1760 року центр хасидизму розмістився у селі Ганнополі, де поселився один із заснов ників цього вчення рабин Дов Бер (1704-1772 рр.). В наші дні його могила на старому єврейському цвинтарі в селі є місцем паломництва хасидів усього світу. 

У селі Старий Кривин розташована старовинна пам’ятка архітектури, дерев'яна Воскресенська Свято-Покровська церква, збудована у стилі українського барокко у 1763 році кривинською громадою майстрів-теслярів на кошти князя Станіслава Яблоновського. Це незвичайна архітектурна споруда, яка своєю формою схожа на корабель є характерним зразком волинської школи народної архітектури. Про церкву ходить така легенда: задумав князь Станіслав Яблоновський нав'язати своїм селянам-кріпакам уніатську віру. І ось, коли приїхав новий священник то застав на місці церкви порожнє місце, за одну ніч селяни-кривинчани розібрали свою церкву і заховали у різних місцях. А коли "Святого отця" з села вигнали, то церква вдруге за ніч з'явилася на тому ж фундаменті. Інші народні легенди розповідають про те, що церк¬ву кривинчани розбирали двічі, охороняючи свій Божий храм від зовнішньої ворожої навали. 

Вітряні млини

      

Також в районі збережені два вітряні млини - єдині в Хмельницькій області. У селі Гута, млин з’явився завдяки німцю Руделю Менделю у 1937 році, який купив і привіз його у село. Ця дата зафіксована на одній із балок млина. Вітряк у селі Клепачі спорудили за ініціативою місцевого поміщика Вікшемського після відомої земельної реформи, а саме в 1864 році. Сільський майстер В.А.Слюсарчук, через 125 років, відродив "панський млин”, вдихнув у нього життя і сам працював мельником. Так у 1989 році, сільський вітряк у Клепачах відновили, не для краси, а для роботи. 

       Туристично-краєзнавчий гурток.

 

Народні майстри Славутського району

На території району є багато майстрів, які зберігають навички народних промислів, та які приймають участь у районних та обласних виставках, Всеукраїнських симпозіумах майстрів художньої обробки соломи та природних матеріалів. Найпоширеніші, серед народних промислів в районі: випалювання, різьба по дереву, ткацтво, малювання, вишивка. Мокляк Михайло Антонович Розвиває народні традиції соломоплетіння та плетіння із лози. Учасник багатьох обласних та районних виставок, Всеукраїнських симпозіумів майстрів художньої обробки соломи та природніх матеріалів. Лаврук Володимир Леонідович Закінчив Яворівське художнє училище, разом з дружиною та сином займається різьбою по дереву. Виготовив врата до вівтаря у церкві. Проценко Василь Олексійович Захоплюється художнім виготовленням макетів храмів, писанок. Учасник багатьох районних та обласних виставок.